Мудаки. Арабески

Вчора переглянув українські короткометражки «Мудаки. Арабески», присвячені викриттю потворних рис сучасного українського суспільства, отже, сучасного українського обивателя. Рагулі, жлоби… люди, заблукалі в безвиході, бранці безсенсовності, карикатурні персонажі симулятивного життя, сліпі пасажири невідомого транспорту, що суне крізь непроглядну товщу оман невідь звідки і невідь де… Зроблено з гумором і гострим дотепом, правдиво й цілком впізнавано. Буде з чого посміятися, впізнавши в екрані знайомий тип; може, й замислитись, впізнавши там же — дарма, що віддалено й гіпертрофовано — самого себе. Відчуття прикрості, комок в горлі, вихлюп давно витіснених у підсвідоме спогадів, якщо зважишся — робота над помилками… Й питання, питання, просякнуті бажанням жити у смислі.