Влада versus громада / щодо подій у Донецьку
Смерть мітингувальника, що сталася позавчора під час брутального розгону акції протесту чорнобильців у Донецьку, ясна річ, додала події скандальності, привернула до неї увагу широкої громадськості, спричинила хвилю заяв різних організацій, зрештою, звитяжний похід із вилами на Донецьку ОДА сотні пенсіонерів. Однак слід розуміти, що ця трагедія лише увиразнила несиметричність й без того вельми сумнівних, із точки зору права, дій місцевої влади, яка вкотре довела, що боїться відкритого протесту громадян і, власне, не знає, як на нього реагувати, окрім як застосуванням грубої сили. Вступити у діалог із мітингувальниками, що прийшли під ОДА й навколішках благали про зустріч із високопосадовцями, останні відмовилися, натомість послатися на якусь «постанову виконавчої служби» й силами працівників МНС знести намети визнали за можливе — попри передбачене Конституцією країни право громадян на проведення мирних зборів (у тому числі й на висловлення своєї незгоди із діями влади). Очевидно, що така модель стосунків між владою й громадськістю не відповідає не лише сучасним уявленням про громадянське суспільство, але й, даруйте, суперечить програмним засадам нинішнього президента, що обіцяв «почути кожного». А втім, влада дозволяє собі рівно стільки, скільки їй дозволяє громада, себто зміна балансу в системі «влада — суспільство» цілком залежить від цього останнього. Громадянське суспільство народжується тоді, коли громада доводить, що воно народилося, своїми активними діями, спрямованими на обмеження сваволі влади. Можливо, спричинені знесенням намету чорнобильців порухи громадянської активності донеччан і є тими переймами, що наблизять народження громадянського суспільства в Донецьку.
0 коментарів