Цілунок в очі

Я знов не сплю — достоту, як тоді,
Коли іще ти не була зі мною,
Коли — мов тінь моїх непевних дій
І скутих болем порухів надій —
Та осінь оберталася зимою.

Я знов не сплю… до ранку, як тоді,
Коли іще ти не була зі мною,
Коли, стрічаючи вряди-годи,
Я чудувався: в сяєві святім —
Була воднораз трепетно земною.

Не сплю, лиш марю — точно, як тоді,
Коли іще ти не була зі мною,
Коли тепло, мов кола по воді,
Від слів грайливих розливалось ті-
лом й огортало млосною маною.

Не сплю, не сплю… Не сплю! Як і тоді,
Коли іще ти не була зі мною,
Коли здавався дивом серед див
Найменший доторк пальчиків-світів,
Що цілував би з радістю німою*…

…

Так, знов не сплю до ранку… Відтоді,
Відколи ти уже не є зі мною,
Відколи лиш один орієнтир —
Цілунок в очі твій п'янкий й святий —
Для мене є зорею напрямною.